Поглянь на цю історію — можливо, в ній ти впізнаєш себе. Світлана, 37 років, двоє дітей (7 и 14):

--" Іноді я дивлюсь на молодшого і ловлю себе на думці, що взагалі його не відчуваю. Я поруч — фізично. Я роблю все, що повинна: вожу до школи, питаю, чи їв, веду на тренування.
Але всередині — порожнеча. Немає тепла. Немає зв’язку. Наче між нами скло. Прозоре, але щільне.

Раніше я думала: це тимчасово. Стрес, справи, графік — усе налагодиться.
Але дні минають, а це відчуття тільки посилюється. Він росте — і наче віддаляється все далі. І я з жахом усвідомлюю, що його дитинство проходить повз мене.
Я в ньому не беру участі. Я просто його обслуговую.

Спочатку я цього не визнавала. Я ж не погана мати. Я ж усе для нього.
Але одного дня він сказав: «Ти зі мною тільки коли тобі зручно. Коли ти не зайнята». І мене наче поранили. Я зрозуміла — він це відчуває. Він усе бачить.

І це не якийсь кризис у моїй голові. Це реальність між нами.
Після цього я почала метатися. Читала книжки, дивилася курси, була на консультаціях у двох психологів. Говорили багато, цікаво.

Але легше не ставало. Бо знання не повертає живого відчуття.
Я все розуміла — але всередині було як і раніше порожньо."--

Коли до мене звернулася клієнтка з цією історією, я одразу зрозумів, наскільки глибоку кризу вона переживає.


Ось три головні сумніви, які були в неї, коли вона прийшла на консультацію:

❓ Сумнів 1: «Я вже стільки всього пробувала — і нічого не допомогло. А раптом і це не спрацює?»
👉 Це не ще одна спроба “розібратися з собою”. Це саме той тихий поворот усередину, де не потрібно розуміти, аналізувати, працювати над собою. Тут ти вперше відчуєш — а не просто зрозумієш. І зрушення почнеться не з напруги — а з тиші, в якій ти нарешті себе почуєш.

❓ Сумнів 2: «Я не хочу, щоб мене “лагодили” чи копалися в мені»
👉 Тут тебе не будуть виправляти. Тут тебе будуть бачити — по-справжньому. Без розбору, без діагнозу, без «давай-но розберемось».
Просто ти, така як є. І поруч — людина, яка вміє бути поруч.

❓ Сумнів 3: «Я не хочу знову все розповідати з початку»
👉 Тобі не доведеться знову все пояснювати й переживати біль наново — я вмію чути навіть те, про що ти мовчиш. Я вже знаю, як тобі. І для повної картини бракує зовсім трохи — і все трапиться саме.


і продовження її розповіді:

--" А потім я випадково побачила фразу, на яку навіть не звернула б уваги, якби не безсонна ніч. Там було щось на кшталт:
“Ви поруч із дитиною, але не відчуваєте? Це не ваша провина.
Це збій, який можна знайти і вимкнути.”
Я записалась на консультацію.
З думкою — ну хоч зрозумію, що саме не так.

Те, як це було, я не очікувала. Ми не обговорювали теорії і не копалися в минулому за класикою.
Ми просто взяли один момент. Один — з життя. Де я була поруч із сином, але наче мене не було — і пішли всередину. І раптом стало ясно, що в той момент я не відключилася від нього. Я відключилася від себе. Бо стало страшно. Що я зроблю щось не так. Що знову не вгадаю. Що не впораюся.

І я просто вийшла з себе, залишилася у своїх думках. І я так робила майже завжди. Багато років. Ми знайшли, звідки пішло це “вийти з відчуттів, залишитись у контролі”. І коли я це побачила — вперше з’явилася тиша всередині.

Тиша, в якій я відчула дитину. По-справжньому.
Ми склали простий план. Не з “треба робити ось це” — а як я можу повертатися до себе, щоб бути з ним.

Живою. Справжньою. Не з почуття провини — а тому що мені самій це потрібно.

Тепер, коли він заходить у кімнату, я не автоматично киваю, продовжуючи друкувати. Я зупиняюсь. Ловлю його погляд. Я — всередині моменту"--

Якщо ти впізнала себе в цій історії — навіть в одному абзаці, одному відчутті, одній фразі — отже, ти теж десь поруч із цією точкою. Де зовні все правильно. А всередині — порожньо.

Якщо ти вже давно відчуваєш, що щось не так, але не можеш підібрати слів, якщо не хочеться знову «розбиратись», «працювати над собою» або все пояснювати з початку — можливо, тобі просто потрібно простір, де ти вперше за довгий час почуєш себе.

Якщо це відгукується — запрошую тебе на індивідуальну консультацію. Спокійну. Без поспіху. Де нічого не треба доводити.
Просто бути. І потроху повертатися.

Ось що вона говорила після консультації:

--" Мені більше не треба напружуватись, щоб «відчувати». Це стало природно. Тому що я зрозуміла, чому втратила контакт із дитиною.
І як його можна відновити. Крок за кроком. Без провини. Без надриву.

Якби мені сказали, що це можна зрушити за одну консультацію — я б не повірила. Але саме так і було. Тому що зрушили не «верхівку питання». А те, де воно почалось."--

Твій результат після консультації:

Ти зрозумієш, чому поруч із дитиною ти відчуваєш порожнечу — і побачиш, де саме в тобі стався цей розрив.
Без самокопання — просто ясність: ось де я відключаюсь. Ось як я можу почати повертатися.

Ти відчуєш першу тишу всередині — не натягнуту від напруження, а теплу. Зникне те фонове стиснення, яке давно заважало бути поруч по-справжньому.

І ти зробиш свій перший крок — не в бік ідеальної мами, а в бік живого контакту з дитиною і з собою.
Де ти є. Ти відчуваєш. І тебе відчувають.


Ось як ми прийдемо до цього результату:

🔸 Крок 1. Зрозумієш, чому ти поруч, але не відчуваєш дитину

Розберемо конкретний епізод, коли ти була фізично поруч, але не відчувала тепла й зв’язку. Сповільнимо його, щоб зрозуміти, що саме змусило тебе «піти всередину».

Результат:
Ти побачиш, у якій точці втратила контакт — і це одразу зніме частину внутрішньої провини.

🔸 Крок 2. Побачиш, що ти не «холодна мати», а давно втомилася триматися

Спокійно й дбайливо дійдемо до моменту, коли ти вперше вирішила: «краще нічого не відчувати, інакше не витримаю».

Результат:
Ти перестанеш сприймати себе як бездушну чи холодну. Ти зрозумієш, що весь цей час захищалася — а отже, тепер можна почати повертатися назад.

🔸 Крок 3. Отримаєш чіткий маршрут, як повернути живий контакт із дитиною (навіть якщо ти не вірила, що це можливо)

Складемо зрозумілі, нескладні кроки, щоб ти змогла знову бути поруч — не на автопілоті, а по-справжньому. Уже сьогодні, а не «якось потім».

Результат:
Ти підеш із чітким планом, що робити, щоб відчувати, що ти поруч із дитиною. Не просто фізично. А серцем, теплом, собою.



Чому я?

Мене звати Антон Дундій.

Я не просто спеціаліст. Я — людина, яка знає, що таке повільно згасати всередині, коли зовні все наче в порядку.

Я знаю, як це — бути хорошим батьком за всіма зовнішніми ознаками, але не відчувати тепла й близькості всередині. Я сам проходив періоди, коли робив усе «як треба», але всередині залишалася лише втома й порожнеча. Саме тоді я зрозумів: найважливіше — відчути себе й повернутися в контакт із тими, хто поруч.

За роки роботи в гіпнотерапії та регресіях я допомагав десяткам жінок, які зовні ідеально справлялися з життям і батьківством, а всередині — віддалялися від найдорожчих. Я знаю, як непомітно можна загубити себе в турботах, контролі та постійному прагненні «робити правильно» — і як дбайливо, без надриву можна почати повертатися до живої присутності.

І я можу з упевненістю сказати: те, через що ти проходиш зараз — це не просто твоя особиста історія. Це не тому, що ти погана мати. Це знайомий, зрозумілий механізм, який увімкнувся в момент перевантаження чи страху — і його можна вимкнути.

У своїй роботі я не даю стандартних порад і не з'ясовую, «якою мамою тобі треба бути». Натомість ми йдемо вглиб — м’яко й точно. Я допомагаю побачити, де саме ти відключилась від своїх почуттів і від дитини — і чому це сталося.

Коли ти знаходиш цю точку — багато чого стає простішим. Повертається тепло. Відновлюється зв’язок.

Мій підхід — це не жорсткі техніки й не мотивація. Я створюю простір, у якому ти відчуєш, як це — знову бути собою поруч із дитиною, у контакті з нею. Без почуття провини, без тиску. Просто — по-справжньому.


І ось що говорять жінки, які вже пройшли цей шлях:

«Я думала, що вже не зможу нічого відчути. Але коли ми розбирали момент із дитиною, я раптом просто розплакалась. Це були перші сльози полегшення за довгий час — і перший раз, коли я знову відчула, що я поруч не тільки тілом, але й серцем.» — Наталя

«Я не чекала дива. Просто сподівалась зрозуміти, що зі мною не так. Але замість пояснень прийшла тиша всередині. І в цій тиші я раптом чітко відчула — я не загубила дитину, я загубила себе. І саме з цього почалося моє повернення.» — Юля


Чому це цінно?

Якщо нічого не змінювати, ти й далі будеш поруч із дитиною так, як зараз — фізично близько, емоційно далеко. Ти робитимеш усе, що повинна: годуватимеш, дбатимеш, підтримуватимеш порядок і контроль.

Але з кожним роком між вами ставатиме все тихіше. І одного дня ти помітиш, що вона вже не чекає твого погляду, тепла й відповіді — бо давно перестав вірити, що вони з’являться.

Можливо, нічого страшного й не станеться. Просто одного дня ти усвідомиш, що пропустила не його дитинство — а ваше спільне життя. Що ти була поруч, але так і не встигла відчути головне.

Тобі не потрібно щось ламати або перероблювати себе з нуля.

Тобі просто потрібно помітити точку, де ти втратила зв’язок — і крок за кроком почати повертатися. Не до ідеалу. А до живої близькості, поки ще не стало надто пізно.


Як проходить консультація?

Це 1–1,5 години онлайн-зустрічі. Без гіпнозу, без технік — якщо ти не готова. Просто діалог — із глибиною, тишею і ясністю. У твоєму ритмі. У твоїх межах. Уже на першій зустрічі ти відчуєш: щось усередині тебе повертається на місце.


Ціна

Зазвичай я працюю лише з повними програмами від 600 євро, бо глибинні зміни потребують часу й послідовності.
Але я також знаю, що іноді один точний крок може зрушити те, що здавалося нерухомим роками. Зараз я розглядаю цю зустріч як нове знайомство.

І в межах цього вартість буде не сотні євро, а... лише 19 $

Це навіть не оплата. Це — знак для себе: «Я обираю не відкладати себе ще на один день».


На додачу я підготував для тебе подарунки:

🎁 Подарунок 2. Діагностична карта внутрішніх точок
«Де саме я втрачаю себе поруч із дитиною?»
Простий, але точний тест.
Пролистай його — і перевір, чи впізнаєш себе хоча б у трьох пунктах. Це не діагностика, а дзеркало.
Чек-лист доступний одразу під цим текстом — нижче кнопки «Готова зробити крок».

🎁 Подарунок 1. Глибинна практика
Індивідуальний аудіозапис, який ти отримаєш після консультації.
Практика підбирається особисто для тебе — і допомагає повернутися туди, де ти колись втратила зв’язок із собою.

Через це м’яке занурення ти почнеш помічати, як старі сценарії досі впливають на те, як ти живеш, вибираєш, відчуваєш себе.

Це шанс не зрозуміти — а відчути, де починається твоє справжнє життя.


А якщо це не підійде? Що, як це не для мене?
Ти нічого не втрачаєш. Якщо після консультації ти не відчуєш цінності — я просто поверну тобі гроші. Без пояснень. Без тиску. Просто по-людськи.

За 7 років роботи з клієнтами я зрозумів: не всім я можу допомогти однаково.
Є люди, з якими ми не зходимося. Є теми, до яких мій підхід не підходить.
Тому на консультацію я запрошую лише тих, кому дійсно можу допомогти — гарантовано.

Я не будую масових воронок. І не планую запускати «ще десять таких сесій».
Зараз для мене важливо працювати точково, глибоко, з тими, хто дійсно готовий.
Тому такі пропозиції бувають рідко — і не за розкладом, а за моїм внутрішнім відчуттям.

Цього тижня я можу взяти лише 3 нових клієнтки на індивідуальну консультацію.
Це не маркетинговий хід — це реальність мого графіка і тієї концентрації, яку я хочу дати кожній клієнтці. Якщо місця закінчаться — ти зможеш записатися у список очікування.

Якщо ти дочитала до цього місця — значить, одна твоя частина вже стукає в двері. Залишилося лише — відчинити. І тобі не потрібно вирішити все. Просто зроби перший крок. Я підхоплю — і решту ми зробимо разом.

Щоб записатися на консультацію:

1. Натисни кнопку «Готова зробити крок» під цим текстом з мессенджером, який тобі зручний.
2. Відкрий Telegram або WhatsApp і просто напиши — «я готова».

Я задам кілька запитань, щоб зрозуміти, як саме можу бути корисним.
Відповідаю особисто, з зануренням. Іноді — не одразу. Але завжди — з увагою.

P.S. Резюме для тих, хто читає по діагоналі або одразу гортає сторінки вниз.

На консультації ти зрозумієш, чому, навіть перебуваючи поруч із дитиною, не відчуваєш зв’язку з нею — і отримаєш чіткий план, як відновити цей контакт.

Якщо є запитання — натисни кнопку вище та напиши їх.
Відповідаю особисто.



🎁 Подарунок №2. 🎯 Діагностична карта внутрішніх точок
«Де саме я втрачаю себе поруч із дитиною?»

Не потрібно відповідати «правильно». Просто обери те, що тобі відгукується.

Ця карта не про оцінку, а про можливість побачити себе.

1. Коли я проводжу час з дитиною…
🔲 Я часто ловлю себе на думках про роботу, список справ, телефон.
🔲 Я ніби поруч, але наче «на автопілоті» — роблю, як треба, але не відчуваю.
🔲 Я тривожусь, роблю все «правильно», але не отримую відгуку — наче він/вона віддаляється.
🔲 Я дратуюсь — а потім відчуваю провину.
🔲 Я відчуваю тепло й близькість. Таке буває, але рідко.
🔲 Я не знаю, що відчуваю в ці моменти.

2. Як я реагую, коли він/вона проявляє емоції? (сльози, злість, втому)
🔲 Я вмикаю «режим вирішення»: пояснюю, що робити, заспокоюю, спрямовую.
🔲 Я злюсь або закриваюсь — не витримую цього фону.
🔲 Зовні я спокійна, але всередині — безпорадність або напруження.
🔲 Я відчуваю, що я поруч. Просто — поруч.
🔲 Мені складно бути з його/її почуттями. Наче вони — тягар.

3. Що я найчастіше відчуваю після спілкування з дитиною?
🔲 Провину — ніби могла б бути іншою, м’якшою, ближчою.
🔲 Втому й спустошення.
🔲 Відчуття, що я зробила все, але нічого не відчула.
🔲 Тепло й радість — але не щодня.
🔲 Майже нічого. Я просто перемикаюсь на інше.

4. У які моменти я особливо відчуваю, що «мене немає»?
🔲 Коли в мене немає часу — і я намагаюсь бути з ним/нею «по дорозі».
🔲 Коли він/вона починає «поводитися не так».
🔲 Коли мені самій боляче/сумно/самотньо.
🔲 Коли я роблю все за планом, а зв’язку все одно не відчуваю.
🔲 Коли поруч інші дорослі — і я напружуюсь.

5. Як я пояснюю собі, що між нами зараз немає близькості?
🔲 У мене просто мало часу.
🔲 Він/вона підріс/ла, віддаляється — це нормально.
🔲 Все гаразд, просто втомилася.
🔲 Не розумію. Все наче роблю правильно, але всередині — порожньо.
🔲 Це моя провина. Я десь упустила.

✨ Що далі?
Якщо ти відмітила хоча б 3–4 пункти, в яких впізнала себе — це не «проблема». Це знак, що ти надто довго була в режимі виживання.
І зараз є можливість не «лагодити» себе — а просто побачити: де саме ти відключаєшся.
А значить — можна почати повертатися.